17 червня 2010
Справа № 2-188/09
РІШЕННЯ
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
07 липня 2009 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:
головуючого - судді Литвиненка І.Ю.
при секретарі - Севідовій Л.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі гарант», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 у звернулася до суду із позовом до відповідачів - ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» та ОСОБА_3 Прохала стягнути із ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» матеріальні збитки у сумі 8123 гривні 47 копійок та грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 50000 гривень, пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня - за період часу з 23 червня 2006 року і до моменту ухвалення судом рішення; стягнути з ОСОБА_3 - моральну шкоду у сумі 10000 гривень, а також стягнути солідарно з відповідачів судові витрати по справі на відшкодування шкоди, заподіяної їй внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. У ході судового розгляду справи свої позовні вимоги змінила, визначивши співвідповідачем по справі ОСОБА_4 та прохаючи визнати дії ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» з невиплати їй відшкодування матеріальної шкоди за страховим випадком у встановлені законом строки неправомірними; відшкодувати понесені нею і не відшкодовані їй матеріальні збитки у сумі 1834 гривні 06 копійок шляхом солідарного стягнення цих коштів із ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант», ОСОБА_3 та ОСОБА_4; стягнути із ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» у сумі 50000 гривень на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди; стягнути із ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня - за період часу з 23 червня 2006 року і до моменту ухвалення судом рішення; стягнути солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 10000 гривень у відшкодування заподіяної їй моральної шкоди (а.с. 71-76).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08 квітня 2008 року о 19 годині 20 хвилині, ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «Шевролет Лачетті», державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4, здійснив наїзд на її автомобіль марки «ПЕЖО 406», державний номер НОМЕР_2, який внаслідок цього отримав механічні ушкодження. Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2008 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП. Оскільки власницею автомобілю марки «Шевролет Лачетті», державний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_4, то вона повинна у солідарному порядку, разом із ОСОБА_3, відповідати за заподіяну її автомобілем, як джерелом підвищеної небезпеки, шкоду. Автомобіль марки «Шевролет Лачетті», державний номер НОМЕР_1, згідно із страховим полісом № ВВ/4213525 від 28 лютого 2008 року, застрахований у ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант», яка повинна була здійснити їй відшкодування заподіяних збитків, внаслідок зазначеного ДТП, як страхового випадку. Повідомлення про факт настання страхового випадку зроблено нею до ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант», що у м. Києві, 09 квітня 2008 року. 23 травня 2008 року нею подано до ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» оригінал наряду - замовлення № 3828 від 20 травня 2009 року, де зазначено ціну виконаних відновлювальних робіт автомобілю марки «ПЕЖО 406», державний номер НОМЕР_2 - 7293 гривні 02 копійки. їй усно повідомили, що повного відшкодування вона не отримає. Вона обслуговує свій автомобіль тільки на спеціалізованому, тому, що обслуговує автомобілі марки «ПЕЖО», СТО. З неї морально знущалися, так як вона виконала ремонтні роботи з відновлення ушкодженого автомобіля на спеціалізованому СТО у м. Києві, а не на будь якому СТО у м. Полтаві, заявивши, що ціна робіт завищена. Крім того, ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант», у порушення вимог п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом одного місяця 30 дня отримання необхідних документів, не розрахувався з нею - не провів страхове відшкодування. Вона завершила подачу усіх необхідних для здійснення страхового відшкодування документів, подачею 23 травня 2008 року оригіналу наряду – замовлення № 3828 від 20 травня 2009 року із зазначенням ціни виконаних відновлювальних робіт, а тому саме з цього часу і почався перебіг місячного строку, по закінченню якого їй повинні були або здійснити виплату по страховому випадку, або відмовити у такій виплаті. У порушення вимог наведеного Закону, відповідач - ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант», здійснило їй часткову виплату - у сумі 5779 гривень 41 копійку, і то тільки 01 вересня 2008 року, вже після подання нею позову до суду. Цими діями - неповною та несвоєчасною виплатою відшкодування заподіяної внаслідок ДТП шкоди, з боку їй було ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» їй заподіяно моральну шкоду у сумі 50000 гривень. Недоплата понесених нею витрат на відновлення після ДТП свого автомобіля складає суму у 1513 гривень 61 копійку.
Крім того, вона несла наступні витрати: на пальне, на поїздку до м. Києва до спеціалізованого СТО у сумі 90 гривень; на кошти на харчування у м. Києві 09 квітня 2008 року у сумі 52 гривні 80 копійок; на стоянку її автомобіля у м. Броварах у сумі 06 гривень; на проживанні у готелі у м. Бровари у сумі 150 гривень; на знеболюючі ліки у сумі 21 гривня 50 копійок; на кошти на харчування у м. Києві 20 травня 2008 року у сумі 53 гривні 40 копійок; на пальне, на дорогу із м. Києва зі спеціалізованого СТО додому у сумі 229 гривень 25 копійок; на харчування 23 травня 2008 року у м. Полтаві, при подачі до Полтавської філії ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» оригіналу наряду - замовлення № 3828 від 20 травня 2009 року, у сумі 37 гривень 00 копійок; на пальне на поїздку з м. Миргорода до м. Полтави та назад для подачі до Полтавської філії ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» оригіналу наряду - замовлення № 3828 від 20 травня 2009 року, у сумі 190 гривень 50 копійок.
ОСОБА_3 частково, у сумі 510 гривень, відшкодував їй понесені нею внаслідок вчинення ним ДТП витрати, але їх недостатньо для покриття усіх, понесених нею витрат. Моральну шкоду, заподіяну їй ОСОБА_3 визначає у тому, що сам факт ушкодження внаслідок ДТП її автомобіля спричинив їй моральні страждання. Крім того, вона злякалася самого вчинення ДТП, коли автомобіль, яким керував ОСОБА_3, рухаючись заднім ходом, в'їхав у її автомобіль. її моральні страждання посилилися тим фактом, що ОСОБА_3 відмовився відшкодовувати їй матеріальну шкоду, завдану його діями, у той час, коли ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» ухилялося від виконання своїх обов’язків та сплати їй коштів за страховим випадком з її автомобілем. Оскільки власницею автомобіля, на якому ОСОБА_3 вчинив ДТП, є ОСОБА_4, то вона також повинна відшкодувати їй моральну шкоду, так як несе солідарну відповідальність перед нею, як потерпілою, разом з ОСОБА_3
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, прохала суд позов задовольнити у повному обсязі. Надала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснила, що у лютому 2008 року, невідомою вантажівкою у м. Миргороді, де вона мешкає, під час стоянки її автомобіля марки «ПЕЖО 406», державний номер НОМЕР_2, було ушкоджено капот, який на думку спеціалістів із м. Полтави, яким вона показувала ушкодження, ремонту не підлягав в силу самого місця та характеру ушкодження - проривання заліза. Тому вона звернулася до спеціалізованого СТО у м. Києві із замовленням ремонту у вигляді заміни капоту. 05 травня 2008 року їй відкрили наряд-замовлення на ремонт і повідомили, що треба чекати, доки на замовлення не привезуть капот. Тоді її викличуть у м. Київ. Вона 08 квітня 2008 року приїхала у м. Полтаву до своєї знайомої, з якою 09 квітня 2008 року вони збиралися разом їхати до м. Києва, але не з причини ремонту автомобілю, а у інших, особистих, справах. Увечері цього дня ОСОБА_3 вчинив ДТП. Так як автомобіль міг рухатися, то поїздку у м. Київ вона не перенесла. Приїхавши у м. Київ 9 квітня 2008 року, вона була у головному офісі ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант», де повідомила про факт настання страхового випадку, а автомобіль сфотографували, заїхала на спеціалізоване СТО, де хотіла залишити на ремонт автомобіль. Так як на цьому СТО була черга, то вона змушена була залишитися у м. Києві до наступного дня, коли здала у ремонт автомобіль. Вживала знеболюючі ліки, тому що у неї від ДТП розболілася голова. Ночувала вона у м. Броварах у готелі. Автомобіль був на стоянці. Здавши автомобіль, повернулася додому. 20 травня 2008 року поїхала у м. Київ, де забрала повністю відремонтований автомобіль - і капот, і ушкодження, отримані внаслідок ДТП 18 квітня 2008 року. Також забрала оригінал наряду - замовлення № 3828 від 20 травня 2009 року, який 23 травня 2008 року на своєму автомобілі відвезла та здала до Полтавської філії ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант». Не посилала поштою, а відвозила сама, так як має досвід втрати оригіналів документів при пересиланні їх поштою. Заподіяння їй моральної шкоди з боку страхової компанії пояснює неповною виплатою їй усієї суми, яка витрачена на відшкодування наслідків ДТП, несвоєчасністю виплати, нечемною поведінкою персоналу компанії, та внаслідок цих трьох складових, втратою довіри до страхових компаній взагалі. Заподіяння моральної шкоди з боку ОСОБА_3 пояснює своїм переляком при вчиненні ним ДТП, його відмовою відшкодувати їй заподіяні ним матеріальні збитки. Моральну шкоду з боку ОСОБА_4 вбачає у тому, що ОСОБА_3 не мав права на законних підставах керувати її автомобілем, на якому вчинив ДТП. Якби вона не дозволяла йому керувати автомобілем, то і ДТП він би не вчинив.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала у повному обсязі. Прохала суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Пояснила суду, що вважає, що у позивача не було підстав їздити до м. Києва для ремонту її автомобілю, так як відремонтувати його могли і у м. Полтаві не гірше, ніж у м. Києві. Суму відшкодування, з тих документів, які нею надано, сплачено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. Так, згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи не може перевищувати 2% від ліміту відповідальності страховика. Тому розрахунок виплати суми страхового відшкодування проведений за виключенням франшизи у розмірі 510 гривень та зношення запасних частин автомобіля у сумі 1003 гривні 61 копійка, а всього за виключенням суми у 1513 гривень 61 копійка. Ці кошти, як доплату до повного відшкодування, вона може отримати з безпосереднього винуватця ДТП - ОСОБА_3 Дійсно, страховою компанією порушено строки виплати страхового відшкодування, але це викликано об’єктивними причинами. Саме на той час у державі почалися процеси світової фінансової кризи і банки, у яких зберігалися грошові кошти компанії, почали зволікати з їх видачею. Тому своєчасно гроші ОСОБА_1 не видано. Прохала відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення відшкодування витрат на лікування внаслідок недоведеності, у заподіянні моральної шкоди - внаслідок безпідставності.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав у повному обсязі, заперечував проти його задоволення. Пояснив, що дійсно, 8 квітня 2008 року рухаючись на автомобілі, що належить його рідній сестрі - ОСОБА_4, вчинив ДТП. Взагалі його вини у вчиненні ДТП не було, так як огляд йому загородили джипи, які було припарковано поряд з автомобілем ОСОБА_1 Внаслідок тривалого неприбуття на місце ДТП працівників ДАІ, доказати цей факт він не міг, а тому погодився із судовим рішенням, що є винуватцем у цьому ДТП. Автомобілем він керував на законних підставах, тому що таке право має на підставі внесення його до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля, власницею якого є його сестра. Позивачеві виплатив ті кошти, які не відшкодовуються страховою компанією при сплаті страхового випадку - франшизу, у сумі 510 гривень. Вважає, що моральної шкоди він та його сестра позивачці не заподіяли. Також вважає, що позивачка могла ремонтувати автомобіль у м. Полтаві, а не у м. Києві, так як у Полтаві є для цього усі умови, а тому і ремонт, і відшкодування були б дешевшими.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала у повному обсязі, заперечувала проти його задоволення. Пояснила, що дійсно, її рідний брат ОСОБА_3, керуючи її автомобілем марки «Шевролет Лачетті», державний номер НОМЕР_1, вчинив ДТП при якому ушкодив автомобіль позивача. Керує він її автомобілем на законних підставах, так як вписаний у свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Вона посвідчення водія не має, водити автомобіль не може. Ніякої шкоди вона позивачці не заподіювала, з нею навіть не спілкувалася. З цих підстав прохала відмовити у задоволенні її позовних вимог.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що є знайомою ОСОБА_1 08 квітня 2008 року ОСОБА_1 на своїй автомашині марки «ПЕЖО» приїхала до м. Полтави, де на її автомашину наїхав інший автомобіль. Вона увечері телефонували до страхової компанії, де їй відповіли, що страховий агент вихвати на місце ДТП не зможе, але вона може оформити ДТП протягом трьох днів у іншому місці. 09 квітня вони з ОСОБА_1 приїхали до м. Києва, де з офісу страховою компанії вийшов молодий чоловік, сфотографував її автомобіль декілька разів та повідомив, що експерт огляне автомобіль у м. Полтаві. Через півтора місяці страховий агент із Полтавської філії сказав їй, що ремонтувати автомобіль вона повинна була у м. Полтаві, а не у м. Києві, де ремонт дорожче. З м. Миргорода, де мешкає позивач, до м. Полтави, на вул. Чапаева, з метою оформлення у страховій компанії необхідних документів, ОСОБА_1 їздила тричі, так як не могла застати страхового агента. Наскільки вона знає, у м. Полтаві на СТО, де обслуговуються автомобілі марки «ПЕЖО», фарбувального цеху немає. її дуже здивувала відповідь представника страхової компанії, яку вона почула при спілкуванні його із ОСОБА_1, що грошей у сумі, яка витрачена на ремонт ушкодженого автомобіля, вона не отримає.
Заслухавши сторони та перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно із довідкою від 08 квітня 2008 року, виданої інспектором відділення з оформлення ДТП у м. Полтаві ОСОБА_6, 08 квітня 2008 року о 19 годині 20 хвилині по вул. Котляревського у м. Полтаві, відбулося ДТП, внаслідок якого автомобіль марки «ПЕЖО 406», державний номер НОМЕР_2, отримав ушкодження лівих передньої та задньої дверей (а.с. 9). Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2008 року ОСОБА_3 визнано винним у тому, що 08 квітня 2008 року, о 19 годині 20 хвилині, він, керуючи автомобілем марки «Шевролет Лачетті», державний номер НОМЕР_1, здійснив наїзд на автомобіль марки «ПЕЖО 406», державний номер НОМЕР_2, який внаслідок цього отримав механічні ушкодження, піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу (а.с. 12). Протокол огляду представником ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» автомобілю марки «ПЕЖО 406», державний номер НОМЕР_2, складено у м. Києві по вул. Кіквідзе 09 квітня 2008 року (а.с. 59). Згідно із нарядом-заказом № 3828 від 20 травня 2008 року, виконаним на СТО ТОВ «Ілта», вартість ремонту лівих передньої та задньої дверей легкового автомобілю марки «ПЕЖО 406», державний номер НОМЕР_2, становить 7293 гривні 02 копійки (а.с. 13-14). Повідомлення про страховий випадок - ДТП за участю автомобілів марки «Шевролет Лачетті», державний номер НОМЕР_1 та марки «ПЕЖО 406», державний номер НОМЕР_2, яке сталося о 19 годині 20 хвилині по вул. Котляревського у м. Полтаві, складено 09 квітня 2008 року (а.с. 10-11). Заява ОСОБА_1 про залучення до матеріалів страхової справи № 16422 рахунку-факту № 3828 від 20 травня 2008 року, виконаного на СТО ТОВ «Ілта», датовано 23 травня 2008 року (а.с. 18). Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки «ПЕЖО 406», державний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_1 (а.с. 19). Страховий поліс № ВВ 4213525 на автомобіль марки «Шевролет Лачетті», державний номер НОМЕР_1, виписано строком на один рік, на суму відшкодування у 51000 гривень (а.с. 58). Страховий акт № 16422 про вчинення ДТП за участю автомобілів марки «Шевролет Лачетті», державний номер НОМЕР_1 та марки «ПЕЖО 406», державний номер НОМЕР_2, яке сталося о 19 годині 20 хвилині по вул. Котляревського у м. Полтаві, складено 28 травня 2008 року (а.с. 62). 01 вересня 2008 року ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» сплачено ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5779 гривень 41 копійку(а.с. 63). Згідно із копіями платіжних документів, позивач витратила 09 квітня 2008 року о 07 годині 38 хвилин на АЗС, розташованій на вул. Київський шлях, на заправку пального марки А-95, кошти у сумі 90 гривень; на харчування 09 квітня 2008 року у м. Києві у закусочній «Пузата хата» кошти у сумі 52 гривні 80 копійок; на стоянку 08 квітня 2008 року її автомобіля у м. Броварах кошти у сумі 06 гривень; на проживанні у готелі у м. Броварах 09 квітня 2008 року кошти у сумі 150 гривень; на знеболюючі ліки 10 квітня 2008 року у аптеці ВАТ «Біокон», що у м. Києві по вул. Я.Вал, 28, кошти у сумі 21 гривня 50 копійок; на харчування 20 травня 2008 року у м. Києві, у закусочній «Пузата хата», що по вул. Григоренка, 43, у сумі 53 гривні 40 копійок; на пальне марки А-95,20 травня 2008 року у Бориспількому районі Київської області, кошти у сумі 229 гривень 25 копійок; на харчування 23 травня 2008 року у кафе «Ботанік», що по вул. Леніна, 2 у м. Полтаві, кошти у сумі 37 гривень; на пальне марки А-95 на АЗС у с Супрунівці Полтавського району 20 травня 2009 року, у сумі 190 гривень 50 копійок (а.с. 15-17). Судові витрати по справі становлять 711 гривень 23 копійки (а.с. 2-3).
Відповідно до вимог п.п. 8,9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права. Нормами ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв’язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв’язку із пошкодженням її майна, відшкодовується грішми, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням транспортних засобів, а згідно з ч. 2 цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується виною особою. Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з нормою ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, що застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно з вимогами ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та матеріально підтверджені судові витрати. Згідно із вимогами ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування проводиться протягом місяці 30 дня отримання страховиком документів, визначених у ст. 35 цього Закону. Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену п.п. 3,4 ст. 23 ЦК України, то таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано виною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ОСОБА_3 08 квітня 2008 року керував автомобілем марки «Шевролет Лачетті», державний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 та здійснив наїзд на автомобіль марки «ПЕЖО 406», державний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_1 За наслідками розгляду адміністративної справи, складеної за цим фактом ДТП, Октябрським районним судом м. Полтави ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні цього ДТП. Автомобіль марки «Шевролет Лачетті», державний номер НОМЕР_1, застраховано у ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» на строк з 28 лютого 2008 року по 27 лютого 2009 року. 23 травня 2008 року ОСОБА_1 надала до ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» документ, яким визначено вартість ремонту її ушкодженого автомобілю, і тому виплата їй страхового відшкодування, у відповідності до вимог Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повинна бути проведена до 23 червня 2008 року включно. Фактично страхову виплату здійснено лише 01 вересня 2008 року. Таким чином відповідач - ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант», порушив строки виплати ОСОБА_1 коштів за страховим випадком, а тому порушив і норми чинного законодавства України. Доказів того, що цю виплату у встановлені Законом строки здійснено не з його вини, а з вини банківських установ, які затримували видачу йому його ж грошових коштів, суду не надано. З цих підстав суд вважає, що право позивача на отримання нею виплат за страховим випадком у встановлені законодавством строки -один місяць, порушено, а тому вважає можливим визнати дії цього відповідача такими, що вчинені із порушенням наведених вимог чинного законодавства, і з цих підстав неправомірними. Суду надано достатньо доказів того, що діями цього відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яку вона прохає з нього стягнути. З метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає за можливе стягнути з відповідача заподіяну їй моральну шкоду. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди у 50000 гривень суд не вважає ні розумним, а ні справедливим, а визначає розумним і справедливим розмір відшкодування заподіяної їй моральної шкоди у 500 гривень.
Враховуючи те, що майно позивача - її автомобіль, ушкоджено внаслідок ДТП, та те що вона не отримала у повному обсязі від страховика відшкодування усіх витрат, понесених нею по відновленню ушкодженого автомобіля, суд вважає її право на повне відшкодування витрат порушеним. З метою поновлення цього порушеного права, суд вважає за можливе стягти з відповідача ОСОБА_3, як особи винної у вчиненні ДТП, витрати, які понесла по ремонту автомобіля та які недоотримала при відшкодуванні страхового випадку позивач, врахувавши, що ОСОБА_3 сплатив позивачеві франшизу у сумі 510 гривень, стягнути з нього грошові кошти у сумі 1003 гривні 61 копійку. Також, враховуючи те, що позивач перенесла певні душевні страждання, викликані тим, що у під час вчинення ДТП знаходилася у салону автомобіля, та дискомфортом у вигляді неможливості тривалий час використовувати свою власність - автомобіль, за його прямим призначенням, суд вважає її право на безпечне та безперешкодне використання своєї власності, порушеним відповідачем ОСОБА_3 Для відновлення цього порушеного права суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_3 грошові кошти на відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди у 10000 гривень суд вважає не доведеним, а тому розмір відшкодування заподіяної їй моральної шкоди визначає у 500 гривень, який вважає розумним та справедливим.
Суд не вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у частині стягнення з відповідача ОСОБА_7 моральної шкоди, так як не вбачає її вини у порушенні права позивача на безпечне та безперешкодне використання своєю власністю - автомобілем.
Також суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги у частині стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на харчування та проїзд. Суд вважає, витрати на пальне у сумі 90 гривень - бензин марки А-95, понесені позивачем 09 квітня 2008 року на проїзд до м. Києва, для постановки на ремонт на спеціалізоване СТО її автомобіля, підлягають відшкодуванню у повному обсязі, так як автомобіль обслуговувався позивачем тільки на спеціалізованому СТО, був ушкоджений та підлягав ремонту. Також підлягають відшкодуванню витрати на стоянку її автомобіля у м. Броварах у сумі 06 гривень та на проживанні у готелі у м. Бровари у сумі 150 гривень, так як черга на спеціалізованому СТО, куди вона звернулася 09 квітня 2008 року для ремонту автомобіля, не дозволила їй оформити автомобіль того дня, коли вона прибула до м. Києва - 09 квітня 2008 року. Суд не вважає за можливе відшкодувати понесені позивачем витрати на харчування у м. Києві 09 квітня 2008 року у сумі 52 гривні 80 копійок, тому що вона заздалегідь збиралася їхати у Київ у особистих справах, та на знеболюючі ліки у сумі 21 гривня 50 копійок від 10 квітня 2008 року, так як нею не надано доказів, які підтверджують прямий причинно-наслідковий зв’язок між ДТП та головним болем, який вона лікувала цими ліками. Підлягають відшкодуванню у повному обсязі кошти витрачені позивачем на харчування у м. Києві 20 травня 2008 року у сумі 53 гривні 40 копійок, так як у цей день вона забирала у м. Києві ушкоджений у ДТП автомобіль. Підлягають частковому відшкодуванню витрати позивача на пальне - бензин марки А-95 на шлях із м. Києва, зі спеціалізованого СТО, додому, так як вона забирала у цей день автомобіль з ремонту, але не у сумі 229 гривень 25 копійок, тому що, як пояснила позивач, це була повна заправка автомобіля, а у сумі 90 гривень, так як кількості пального на цю суму хватило їй, щоб 09 квітня 2008 року доїхати до м. Києва. Усі інші витрати, понесені позивачем - харчування 23 травня 2008 року у м. Полтаві, при подачі до Полтавської філії ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» оригіналу наряду - замовлення № 3828 від 20 травня 2009 року, у сумі 37 гривень 00 копійок; на пальне, на шлях із м. Миргорода до м. Полтави та назад, для подачі до Полтавської філії ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» оригіналу наряду - замовлення № 3828 від 20 травня 2009 року, у сумі 190 гривень 50 копійок, відшкодуванню не підлягають, так як позивач могла направити оригінал наряду - замовлення № 3828 від 20 травня 2009 року поштою, або інших способом. Стягнути ці грошові кошти, які становлять суму у 389 гривень 40 копійок, слід із особи винної у вчиненні ДТП, якою є ОСОБА_3
Суд не вважає за можливе стягнути з відповідачів на користь позивача пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня - за період часу з 23 червня 2006 року і до моменту ухвалення судом рішення, виходячи з наступного. Згідно із вимогами ст. 549 ЦК України, пеня є різновидом неустойки, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Відповідно до вимог ст. ст. 509,510 ЦК України, сторонами у зобов’язанні можуть бути боржник і кредитор, а зобов’язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16,22,23,509-510,549,1166-1167,1172,1187-1188,1194 ЦК України, ст. ст. 22,35,37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 15,30,61,62,75,88,208,212-215,218 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати дії відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» з несвоєчасної виплати ОСОБА_1 матеріальної шкоди по страховому випадку від 08 квітня 2008 року - неправомірними.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 500 гривень на відшкодування завданої їй моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані їй внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди у сумі 1003 гривні 61 копійка, грошові кошти на відшкодування завданої їй моральної шкоди у сумі 500 гривень, витрати, понесені у зв’язку із ремонтом автомобіля у сумі 389 гривень 40 копійок, а усього стягнути грошових коштів на загальну суму 1893 гривні 01 копійка.
У задоволенні позовних вимог у іншій частині та до ОСОБА_4 -відмовити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у сумі 16 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у сумі 73 гривні 50 копійок.
Повернути ОСОБА_1 зайво сплачену суму судового збору у розмірі 591 гривня 73 копійки.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів 30 дня його проголошення та наступною подачею апеляційної скарги, яку може бути подано протягом 20 днів 30 дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів 30 дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
| < Попередня |
|---|
