26 травня 2010
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
У х в а л а
іменем України
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину будинку, визнання частково недійсним заповіту та встановлення порядку користування будинком,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4. про визнання права власності на частину будинку, визнання частково недійсним заповіту, посилаючись на те, що будинок №АДРЕСА_1 в м. Хмельницькому було побудовано в 1986 році ним, його дружиною ОСОБА_5. та матір'ю дружини - ОСОБА_6. за рахунок спільної праці та коштів, тому він має право власності на частину будинку, однак ОСОБА_6. склала заповіт на користь відповідачів на увесь будинок, чим порушено його права. Позивач просив визнати частково недійсним заповіт ОСОБА_6. та визнати за ним право власності на частину будинку.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, зазначав, що має право на 1/3 частину будинку №АДРЕСА_1, оскільки приймав участь у його будівництві, а також на 1/15 частину будинку як спадкоємець після смерті дружини - ОСОБА_5, що мала право на 1/3 частину будинку і померла в 1998 році.
ОСОБА_1. просив визнати за ним право власності на 6/15 частин будинку №АДРЕСА_1, визнати недійсним заповіт ОСОБА_6. від 21 травня 2003 року в частині 6/15 частин будинку, а також встановити порядок користування будинком.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 2 жовтня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 23 листопада 2006 року, позов задоволено частково, постановлено визнати за позивачем право власності на 6/15 частин будинку №АДРЕСА_1, визнати недійсним заповіт ОСОБА_6. від 21 травня 2003 року в частині 6/15 частин будинку, а також встановити порядок користування будинком.
У касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що позивач протягом 1981-1986 років разом із ОСОБА_6. та ОСОБА_5. приймав участь в будівництві будинку та вкладав кошти у таке будівництво, тому відповідно до ст. ст. 12, 17 Закону України “Про власність” будинок є їх спільною сумісною власністю і кожен є власником 1/3 його частини; оскільки ОСОБА_5. померла у ІНФОРМАЦІЯ_1, то 1/3 частина будинку є спадковим майном і підлягає поділу між спадкоємцями.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що спірний будинок було прийнято в експлуатацію 20 лютого 1986 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6. було видано свідоцтво про право особистої власності на спірний будинок.
Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 року введений в дію з 15 квітня 1991 року і положення зазначеного Закону щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону.
Суд у порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та часом їх виникнення і помилково керувався при ухвалені рішення нормами Закону України “Про власність” від 7 лютого 1991 року.
Встановивши, що свідоцтво про право власності на спірний будинок було видано ОСОБА_6. ще 14 березня 1986 року, суд не перевірив дотримання позивачем встановленого законом строку позовної давності.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 2 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 23 листопада 2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.І.Охрімчук
Ю.Л.Сенін
| < Попередня | Наступна > |
|---|
