05 серпня 2010
Справа №2-1827/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Октябрський райсуд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Савченка А.Г.
при секретарі Федорченко Л.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3
представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві у приміщенні Октябрського районного суду м. Полтави 27 березня 2007 року позовну заяву ОСОБА_1 до Національної акціонерної компанії «Надра України» про скасування наказів про відсторонення його від посади генерального директора ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія», звільнення його з цієї посади та зобов’язання вчинити певні дії,
встановив:
6 лютого 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Національної акціонерної компанії «Надра України» про скасування наказів про відсторонення від посади та зобов’язання вчинити певні дії.
В позовній заяві він вказав, що наказом голови правління НАК «Надра України» №243 від 13 листопада 2006 року він був відсторонений від виконання обов’язків генерального директора ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія» на час проведення службового розслідування. Вважає ці дії відповідача незаконними і такими, що він не мав права їх вчинювати, а тому просить визнати даний наказ незаконним та зобов’язати НАК «Надра України» допустити його до виконання обов’язків відповідно до контракту, укладеного між ним та НАК «Надра України».
Оскільки відповідач в ході розгляду справи відповідно до наказу № 49-к від 20 лютого 2007 року звільнив ОСОБА_1 з посади генерального директора ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія» у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації (п. 2 ст. 40 КЗпП України) на «підставі Інструкції про призначення керівників дочірніх підприємств Національної акціонерної компанії «Надра України» та акту комісії від 20 лютого 2007 року», то позивач доповнив свої позовні вимоги клопотанням про скасування зазначеного наказу та вимогою про поновлення його на посаді генерального директора, стягнення з відповідача на його користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 5 млн. грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що наказ № 243 від 13 листопада 2006 року, яким позивача було відсторонено від посади на період проведення службового розслідування вже втратив силу, оскільки службове розслідування призначалосьнаперіод з 13 листопада 2006 року по 12 січня 2007 року, а відсторонення його від посади здійснюється на підставі роз’яснення прокурора м. Полтави про те, що незважаючи на скасування судом постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, розслідування по ній триває, оскільки ним внесено апеляційне подання, яке нібито зупинило дію постанови суду, а тому відсторонення його від посади є законним.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і показав, що з часу призначення на посаду генерального директора ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія» працював віддано і кваліфіковано, внаслідок чого підприємство мало прибуток понад 6 млн. грн. Такого успіху вдалося добитись лише одному з його попередників. Відсторонення його від посади на час проведення нібито службового розслідування вважає надуманим, оскільки воно вчинене всупереч закону і укладеному між ним та НАК «Надра України» контракту, а звільнення незаконним, оскільки воно було вчинено у період його тимчасової непрацездатності. Підстави його звільнення він вважає надуманими, оскільки звільнення за невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі повинно здійснюватись за результатами атестації працівника, яка не була проведена. Він також зазначив, що на посаді генерального директора ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія», з якої він був незаконно звільнений, відповідно до контракту він отримував заробітну плату в сумі 6000 грн.
Вважає, що незаконними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що до звільнення з посади в ділових колах Полтавщини і інших областей мав репутацію хорошого керівника і успішного бізнесмена. Внаслідок незаконного звільнення він втратив багато ділових контактів, його почали вважати не успішним керівником. Внаслідок вчинення щодо нього незаконних дій переніс важкий гіпертонічний криз, з приводу чого лікувався в інституті ім. Стражеско з діагнозом «Тяжкий гіпертонічний криз» протягом двох тижнів. Тривалий час лікувався в Полтавській районній лікарні, але позитивних наслідків немає. Турботи і емоційний стан, пов’язаний з незаконним звільненням і тиском, який на нього чиниться, не дають йому змоги нормально жити.
ОСОБА_3, представник позивача також підтримала позовні вимоги останнього, зазначивши, що як відсторонення його від посади, так і звільнення з неї вчинено всупереч вимог трудового законодавства та контракту, укладеного між позивачем і відповідачем. Відсторонення від посади на підставі постанов про порушення кримінальної справи, винесених прокуратурою м. Полтави, вважає також незаконним, оскільки всі вони в установленому законом порядку скасовані рішенням суду і посилання на них як на підставу є надуманим.
Представники відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позов не визнали і зазначили, що відсторонення ОСОБА_1 від посади відбулося за рішенням правління, яке було прийнято 6 листопада 2006 року після проведення виїмки документів, які послужили підставою для призначення його на посаду, слідчим. Тоді керівництво компанії прийняло рішення до вирішення питання про кримінальну відповідальність позивача відсторонити його від посади відповідно до наказу № 243. Відсторонення не передбачає звільнення з посади і тому заробітна плата йому нараховувалась, хоча він її не отримував. Коли ж постанови про порушення кримінальної справи були скасовані, то відсторонення ОСОБА_1 від посади здійснювалось за постановою слідчого про відсторонення його від посади, в зв’язку з чим був виданий наказ № 268. Звільнення позивача з роботи відбулось 20 лютого 2007 року. Причиною звільнення явилось те, що правлінню НАК стало відомо про відсутність нібито вищої освіти у нього та наявності двох судимостей, що згідно «Інструкції про призначення керівників дочірніх підприємств Національної акціонерної компанії «Надра України»» (далі - Інструкція), затвердженої наказом Голови правління НАК № 36-к від 7 лютого 2007 року, являється підставою для звільнення. Однак, видаючи наказ про звільнення 20 лютого 2007 року, голова правління не знав про тимчасову непрацездатність позивача. Коли ж про це стало відомо, то 1 березня 2007 року був виданий інший наказ про звільнення останнього з тих же підстав, але після його виздоровлення. Вважають звільнення законним і обґрунтованим, а тому позовних вимог не визнають.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 був призначений на посаду генерального директора Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» наказом голови правління Національної акціонерної компанії «Надра України» № 259-к від 27 вересня 2006 року на підставі контракту, яким були визначені права та обов’язки сторін.
Пунктом 2.6. цього контракту передбачено право голови правління відсторонити керівника від роботи на час проведення службового розслідування, підстави для проведення якого чітко визначені в п. 2.5. контракту. Згідно вказаного пункту службове розслідування може бути призначено лише при порушенні керівником обов'язків які передбачені п. 2.2. контракту.
Суд вважає, що відсторонивши ОСОБА_1 від посади на підставі рішення правління НАК «Надра України», оформленого протоколом № 43 від 09 листопада 2006 року та наказу № 243 від 13 листопада 2006 року, відповідач порушив як вимоги чинного законодавства, так і умови контракту.
Відповідно до пункту 1 зазначеного наказу службове розслідування призначене «з приводу фактів, які стали приводом для порушення кримінальних справ стосовно посадових осіб ДП «Полтавнафтогазгеологія» та обставин, викладених у листі Полтавської обласної державної адміністрації від 03 листопада 2006 року № 67/6277».
Між тим, умови контракту (п. 2.2.) не передбачають призначення службового розслідування і відсторонення в зв»язку з цим керівника від посади.
Це не передбачено і законодавством про працю. Зокрема, стаття 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначає, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Тобто, названа норма Закону дає власнику право відсторонювати працівника від роботи за наявності передбачених законодавством підстав та в інших випадках, які передбачені умовами контракту у відповідності до вимог статті 21 КЗпП України, що в даному випадку було порушено.
Тому відсторонення ОСОБА_1 від посади на підставі рішення правління НАК «Надра України», оформленого протоколом № 43 від 09 листопада 2006 року та наказу №243 від 13 листопада 2006 року суд вважає незаконним, а рішення про це такими, що підлягають скасуванню.
20 лютого 2007 року головою правління НАК «Надра України» відповідно до наказу № 49-к ОСОБА_1 звільнений з посади генерального директора Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» «у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, п. 2 ст. 40 КЗпП України». Підставою для звільнення, як це зазначено в наказі, явилась Інструкція про призначення керівників дочірніх підприємств Національної акціонерної компанії «Надра України» та акт комісії від 20 лютого 2007 року.
Суд вважає, що даний наказ був виданий з порушення норм трудового законодавства, а тому він є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої ст. 40 КЗпП України заборонено звільнення працівників з ініціативи власника у період тимчасової непрацездатності.
Як встановлено в ході судового розгляду справи позивач з 15 лютого по 1 березня 2007 року хворів, про що свідчить листок його непрацездатності серії НОМЕР_1 (а. с. 96), а тому він не міг бути звільненим 20 лютого 2007 року.
Суд не приймає до уваги і не оцінює твердження представників відповідача про те, що нібито наказ від 20 лютого 2007 року про звільнення ОСОБА_1 змінений і останнього звільнено з посади 1 березня 2007 року, тобто після його виздоровлення, оскільки цей наказ ними суду не наданий і про його існування позивачу і суду невідомо.
Крім того, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України, який передбачає звільнення працівника внаслідок неналежного виконання ним своїх обов’язків з причин, які не залежать від працівника і тому не можуть бути поставлені йому в вину. Цими причинами можуть бути недостатня кваліфікація або стан здоров’я працівника.
Відповідно до законодавства, кожна з цих причин, як підстава для звільнення, повинна бути настільки серйозною, щоб саме вона перешкоджала працівникові належним чином виконувати покладені на нього трудові обов'язки. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі має бути доведена власником або уповноваженим ним органом, оскільки саме власник є ініціатором звільнення.
Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації може бути підставою для звільнення працівника лише тоді, коли власник має фактичні докази того, що саме через це працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов'язки, і коли такого працівника неможливо, за його згодою, перевести на іншу роботу. Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації може бути визнана за результатами атестації працівника.
Підставою для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я.
Як слідує з наказу, підставою для звільнення ОСОБА_1 явилась «Інструкція про призначення керівників дочірніх підприємств Національної акціонерної компанії «Надра України» та акт комісії від 20 лютого 2007 року». В наказі не зазначено, який саме пункт Інструкції явився підставою для звільнення позивача.
Суд вважає мотиви звільнення, викладені в наказі, надуманими, а сам наказ таким що суперечить чинному законодавству. При цьому суд виходить з наступного.
Як зазначено вище, звільнення працівника з підстав невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації може мати місце лише за результатами атестації.
Між тим, як зазначається в наказі про звільнення, підставою для цього явився «Акт перевірки відповідності займаній посаді генерального директора дочірнього підприємства «Полтаванафтогазгеологія» ОСОБА_1» (а. с. 144) та Інструкція (а. с. 142-143).
Аналіз змісту названих документів свідчить про те, що вони не відповідають названим вище вимогам і не можуть бути підставою для звільнення з зазначених в наказі мотивів.
З акту слідує, що невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді встановлена не за результатами атестації, а на підставі відсутності нібито у останнього диплому про вищу освіту, факт про що у визначеному законом порядку не встановлений. Суд не приймає до уваги як доказ відсутності диплому про вищу освіту, надану представником відповідача в судовому засіданні (а. с. 130), довідку Івано-Франківського Національного технічного університету нафти і газу про те, що «ОСОБА_1 в університеті не навчався», оскільки вона не має відношення до позивача, який має інше прізвище. Тому, роблячи висновок про відсутність у ОСОБА_1 диплому про вищу освіту, комісія поклала в основу цього відомості, які не відповідають дійсності, в зв’язку з чим він не може бути прийнятий до уваги судом.
З цих же підстав суд не приймає до уваги Інструкцію, яка була прийнята і затверджена 7 лютого 2007 року, тобто після прийняття на посаду ОСОБА_1, оскільки її дія не може поширюватись на правовідносини, які виникли між ним та відповідачем до її прийняття.
Вважаючи мотиви звільнення ОСОБА_1 з займаної посади надуманими, суд враховує також і те, що протягом певного часу до призначення на посаду генерального директора ДП останній працював радником голови правління НАК «Надра України», звідки і був призначений на вказану посаду.
Суд також враховує, що закон не пов’язує призначення на посаду, яку обіймав ОСОБА_1 до звільнення, з наявністю для цього диплому про вищу освіту, а тому вважає це призначення законним.
Наведене дає підстави суду прийти до висновку про надуманість мотивів звільнення позивача з займаної посади та недоведеності відповідачем невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, а отже про незаконність наказу про його звільнення з займаної посади.
Суд вважає, що незаконними діями відповідача ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка полягає у його моральних переживаннях у зв’язку з незаконними відстороненням та звільненням з посади, порушенні стосунків з оточуючими людьми, погіршенні стану здоров’я.
Дії відповідача, якими заподіяна моральна шкода, суд розцінює як протиправні, оскільки вони вчинені всупереч вимог статті 312 ЦК України, якою встановлено, що фізична особа має право на вибір та зміну роду занять. Фізичній особі може бути заборонено виконувати певну роботу або обіймати певні посади у випадках і в порядку, встановлених законом. Останній, діючи всупереч цим вимогам закону допустив посягання на права позивача за обставин наведених вище.
Між шкодою завданою відповідачем та його протиправними діями існує причинний зв’язок, оскільки саме від його дій позивач протягом значного періоду переживає суттєві душевні страждання та емоційні переживання, втратив душевний спокій і рівновагу, підірвано його авторитет як керівника і бізнесмена. Суд вважає, що ці дії вчинені відповідачем умисно, оскільки він, достовірно знаючи про невідповідність дійсності підстав для прийняття рішення про звільнення позивача з займаної посади, вчинив ці дії.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості і справедливості, а також з положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», враховуючи характер та обсяг психічних і душевних страждань, яких зазнав позивач, тривалості характеру немайнових втрат, понесених ним, вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і вважає, що заявлений ним позов підлягає частковому задоволенню в сумі п’ятнадцять тисяч гривень, які підлягають стягненню з відповідача на його користь.
Судом встановлено, що позивач отримував середньомісячний заробіток в сумі шість тисяч гривень, а тому суд враховує цю суму для визначення розміру стягнень за час вимушеного прогулу.
Суд не вважає наказ № 268 про відсторонення з 12 грудня 2006 року генерального директора ДП «Полтавнафтогазгеологія» ОСОБА_1 від посади генерального директора ДП «Полтавнафтогазгеологія» незаконним, оскільки він був прийнятий на виконання постанови прокуратури м. Полтави про відсторонення обвинуваченого від посади від 04 грудня 2006 року, яка на той час була чинною, а тому в цій частині відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись статтею 43 Конституції України, статтями 213, 215, 218, 226, 367 ЦПК України статтями 21,40, 46,221,233,235 та 237-1 КЗпП України, суд,
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати наказ від 13 листопада 2006 року № 243 НАК «Надра України» та рішення правління НАК «Надра України» від цієї ж дати оформлене протоколом № 43 про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов’язків генерального директора ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія» як незаконний.
Скасувати наказ Голови правління НАК «Надра України» № 49-к від 20 лютого 2007 року «Про звільнення ОСОБА_1» як незаконний.
Скасувати наказ Голови правління НАК «Надра України» № 36 від 20 лютого 2007 року «Про виконання обов’язків генерального директора ДП «Полтаванафтогазгеологія»
Поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія» з 27 березня 2007 року.
Стягнути з НАК «Надра України» на користь ОСОБА_1 п’ятнадцять тисяч гривень моральної шкоди.
Стягнути з Національної акціонерної компанії «Надра України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі тридцять тисяч гривень.
Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 піддати негайному виконанню.
Стягнути з відповідача НАК «Надра України» судовий збір в сумі 317 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подачі в десятиденний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя А.Г.Савченко
| < Попередня | Наступна > |
|---|
